"Cogito ergo sum"
"Я мислю, отже, я існую." Вічні слова великого Рене Декарта. Кожного дня ми пізнаємо разом наш світ, котрий такий безмежний і цікавий, що викликає безліч запитань. Людина мислить, думає і , відповідно, в неї виникають запитання. більше »»В.Стасюк - людина з Великої Літери
Талановитий педагог, математик, визначний діяч свого часу.. більше »»Василь Стасюк
В історії нашої школи відкрита нова сторінка, яка пов’яже минуле і майбутнє. Школа відтепер носить ім’я талановитого педагога, відомого математика Василя Стасюка. Це не лише зміна вивіски, але й велика відповідальність всього нашого колективу. Це пошук нових форм роботи, співпраця з вузами, написання історії школи, створення музею В. Стасюка.
Василь Ількович Стасюк народився 17 серпня 1887 р. в селі Товмачику на Покутті (нині - Коломийського р-ну Івано-Франківської обл.) у багатодітній селянській родині. Початкову освіту здобув у тому ж селі (1893 – 1897) середню - в заслуженій перед нашою культурою Коломийській українській гімназії (1899 – 1906), вищу - на філософському факультеті Віденського університету (1906 – 1911), де студіював математику, фізику й астрономію. Серед його викладачів в університеті був визначний вчений фізик Людвіг Больцман.
У тому ж університеті 1912 р. за дисертацію “Геометрія Лобачевского і її представлення в евклідових просторах”, виконану під керівництвом проф. А. Штоєра, здобув учений ступінь доктора філософії у галузі математики й астрономії. Дисертаційна праця була внеском в інтерпретацію і поглиблення теоретичних постулатів Миколи Лобачевского, сприяла ширшому ознайомленню наукового світу з доробками одного з найвизначніших учених українського походження.
Іншою ділянкою, яку розвивав молодий науковець, стала асекураційна (“страхова”) математика. У зв’язку з працею у страхових компаніях В. Стасюк вважав за необхідне поглибити знання з різних наук, тому навчався як вільний слухач на філософському (1912 – 1913) і правничому (1916 – 1917) факультетах Львівського університету.
У тодішній Польській державі українським вченим, за невеликими винятками, був закритий шлях до університетської кар’єри.
У 1919 р. В. Стасюка запросили викладати на Університетських курсах, які мали відкритися у Львові для українців, проте так і не відкрилися. Зберігся документ про те, що д-р В. Стасюк був запрошений викладати у Львівському українському (таємному) університеті, але не зміг переїхати до Львова. Деякий час був без роботи, жив у рідному селі.
З 1921 р. довелося працювати в середніх школах - гімназіях.
У середньому шкільництві здобути викладацьку посаду українцеві було нелегко. В. Стасюк спершу працював у Коломиї (1921 – 1924), а згодом був змушений працювати в Лежайську (1924 – 1925) і Ланцуті (1925 – 1928) - містах, що на заході українських етнічних теренів. З 1928 р. працює у Бережанській гімназії. Цей знаменитий в тодішній Галичині навчальний заклад засновано 1789 р., причому спершу мовою викладання була німецька, з 1874 р. - польська і щойно 1905 р. у ній відкрито паралельні українські класи. Серед педагогів гімназії були в різний час такі заслужені громадські діячі, як Костянтин Лучаковський, Олександр Барвінський, Юліян Насальський, Богдан Лепкий, Степан Томашівський, Іван Зілинський, Антін Крушельницькій. Закладені ними традиції гідно продовжив Василь Стасюк. Поряд із викладанням він брав участь і в українському громадсько-культурному житті. Це засвідчує, зокрема, лист подяки від Бережанської філії Союзу українок.
В перший час після зміни влади в 1939 р. совєтська адміністрація вважала за необхідне піти на поступки українському населенню Галичини. Зберігся лист, датований 27 вересня 1939 р., від Бережанського Тимчасового управління за підписом керівника відділу народної освіти про призначення В. Стасюка директором Бережанської гімназії. За спогадами одного з учнів, спочатку директор В. Стасюк провадив гімназію за старим зразком. У жовтні того ж року її реорганізовано в середню школу № 1. У ній В. Стасюк працював тільки учителем. Напередодні відступу Красної армії у 1941 р. вчителів запрошено на збори до школи – ті з них, хто пішов, ніколи не повернулися. В. Стасюк не пішов і тим урятував своє життя. Упродовж трьох навчальних років (1941 – 1944) він був директором відновленої Бережанської гімназії.
З серпня 1944 р. і до переходу на пенсію у серпні 1958 р. Василь Ількович Стасюк викладав математику Стрийській середній школі № 5 . Він володів рідкісним серед педагогів даром - не переходити до складних питань, поки всі учні не матимуть міцних знань з елементарних підстав науки. До обов’язків учителя і класного керівника ставився з величезною, не дуже типовою для тієї доби, відповідальністю, намагався зацікавити здібних учнів науковими проблемами. На математичному гуртку ставив і ті питання, які свого часу розробляв у рамках НТШ. Неодноразово вигравав конкурси на розв’язання різних складних задач, які друкувалися у часописі “Математика в школе”. Колеги глибоко його шанували.
Із серпня 1945 р. В. Стасюк мав звання “Відмінник народної освіти”. У серпні 1957 р. йому було надане почесне звання “Заслужений учитель школи Української РСР”. Він був воістину заслуженим педагогом, на відміну від багатьох, кому це звання у ті часи (та й згодом) дісталося незаслужено.

Учениця 8 класу Оксана Іванова Переможець багатьох учнівських олімпіад. 

